• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Вчителі школи
• Коваленко В.І.

Коваленко Валентина Іванівна - завуч по навчальній роботі, вчитель української мови та літератури

Тема уроку: Василь Симоненко . Цікаві сторінки з життя митця.

Казка «Цар Плаксій та Лоскотон».

Мета уроку: ознайомити з життям і творчістю письменника, коротким змістом казки «Цар Плаксій та Лоскотон»;

розвивати пам'ять , логічне мислення, навички виразного читання ; виховувати оптимістичний погляд на світ, почуття доброти,гуманізму,взаємоповаги.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

Створення емоційно-позитивного фону.

Вчитель:

У мене в руках кошик , на якому написано « Наш урок» . На дошці кілька листочків з написами. Які з них ви б запропонували покласти до кошика? Що нам потрібно на уроці? ( на листочках зроблено такі написи: спостережливість, лінь, дотепність, старанність, неуважність, кмітливість, наполегливість) Усе,що ми поклали до кошика, буде потрібно на сьогоднішньому занятті.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Коротка бесіда:

- Що таке літературна казка?

- Назвіть письменників, які писали казки?

- Наведіть приклади літературних казок.

Літературний диктант за повістю Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»

1.Яке повне ім′я Алі? (Галя);

2.Що вишивала дівчинка для бабусі, але не завершила цієї справи?

(рушничок);

3.Як називалась дивна країна, в яку потрапила Аля? (Недоладія);

4.Кого першого зустріла дівчинка у Недоладії ? (Недоладька);

5.Яку справу Аля вперше доводить до кінця? (пришила крильце бабці);

6. Як звали короля Недоладії? (Недороль Десятий);

7.Кого найбільше боялися у Недоладії? (Першого Недорадника);

8.Про яку Державну Таємницю дізналася Аля? (у Першого Недорадника

немає голови, бо її не намалювала дівчинка);

9.Що потрібно зробити, щоб позбавити країну від Першого Недорадника?

(Треба було полагодити хвилинну стрілку на годиннику королівського

замку);

10. Чому виявилося , що полагодити годинник неможливо ?

(Хтось поцупив хвилинну стрілку);

11. Де знайшли стрілку годинника ? ( У одного з гвардійців, Недобороди);

12. Який подарунок отримала Аля від недоладянина? (рушничок, вишитий

червоними півнями).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Вчитель:

Уже кілька уроків ми мандруємо стежками літературних казок. Сьогодні продовжуємо свої мандри і я пропоную прочитати дуже красиві слова ,які нехай і стануть епіграфом нашого уроку:

(словникова робота: епіграф (із тлумачного словника) – короткий вислів, цитата, уривок з пісні, прислів’я і т.ін., що наводиться перед твором чийого частиною і надає своєрідного забарвлення основній ідеї твору)

( показ слайда 1)

Заглядає в шибку казка

Сивими очима,

материнська добра

ласка в неї за плечима

Василь Симоненко

ІV. Повідомлення теми й мети уроку.

( показ слайда 2)

(записати в зошити)

Відкрити підручник на сторінці 91

V. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя про життєвий і творчий шлях Василя Андрійовича Симоненка (супроводжується показом слайдів):

Під час розповіді вчитель залучає учнів до бесіди, пропонує зачитати уривки із підручника (основні дати записати в зошит)

- Народження;

- Навчання;

- Спогади про Василя-школяра;

- Допомога по господарству;

- Вища освіта та журналістська діяльність.

- Вшанування пам'яті;

- Різні видання творів;

- Твори для дітей;

- Про історію написання казки «Цар Плаксій та Лоскотон»;

Фрагментальне знайомство зі змістом казки

( показ слайдів, зачитування уривків із казки)

VІ.Закріплення вивченого матеріалу.

Метод «Закінчити речення»

Вчитель:

- На уроці ми познайомилися із життям і творчістю … (Василя Симоненка)

- В.Симоненко народився … (с. Біївцях, що на Полтавщині)

- Вищу освіту здобув у…(Київському державному університеті

ім.Т. Шевченка)

- Василь Андрійович працював … (в редакціях газет міста Черкас)

- Для свого сина Олеся написав казку …(«Цар Плаксій та Лоскотон»)

- Мова казки подібна до …(мови вірша)

VІІ.Підсумок уроку.

Вчитель:

Наш урок добігає кінця.

- Чи досягли ми поставленої мети?

- Чи були ми такими , як написано на листочках у нашому кошику?

VІІІ.Оцінювання.

ІХ. Домашнє завдання.

Ст. 91 – 96. Знати біографію В.Симоненка, засвоїти зміст казки.

За бажанням: скласти усний твір – роздум «Для чого людині сміх»

Мета: Розкрити лексичне багатство, виражальні можливості,

гнучкість, мелодійність української мови. Показати значен-

ня рідної мови в повсякденному спілкуванні.Виховувати в

дітей бережливе ставлення до слів рідної мови, любові до

неї, як до рідної неньки.

Учитель:

Гробниці, кості й мумії мовчать ,

А слово вічне , ніби далина.

Із темряви віків, де цвинтаря печать.

Лиш чути письмена…

Мудрий Нестор в літо 1037 записав…

( На сцені за столом сидить Нестор- літописець, він пише…)

Нестор:

Велика користь буває людині од вчення книжного . Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння .І мудрість , і стриманість здобуваємо ми із словес книжних , бо се є ріки , що напоюють всесвіт увесь . Се є джерело мудрості , бо є у книгах незмірна глибина.

Ведучий:

Рідна мова! Мудра берегиня! Пресвята Богородиця!Судилася їй терниста доля. Вона, як і Україна, дивиться в душу кожного знас очима рідної мами батьківським словом промовляє до нашого серця.

Читець:

Прийняла я дарунок від нені- то мова,

Тому скарбу ніколи не скласти ціни,

Моє серце вона осява барвінково.

Будьте вдячні матусі і дочки, й сини!

Ведуча:

Мова… Вона існує , живе, бореться незалежно від того, думаємо ми про неї чи ні, турбуємося чи забуваємо, шануємо чи зраджуємо. Слово безсмертне. Адже ніхто не заперечить прадавню біблійну істину: «Спочатку було Слово , і слово було Бог».

Читець :

Як гул століть . як шум віків,

Як бурі подих,- рідна мова.

Життя духовного основа.

Читець:

О мово! Золота колиско,

В яких світах би не бувала я,-

З тобою серцем. І по- українськи

Я вимовляю мамине ім′я .

Читець:

Багата і милозвучна наша рідна українська мова.Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів.

Читець:

Наша мова- одне із багатьох див, створених народом, вона відзеркалює душу народу, його історію.

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Читець:

Мужай ,прекрасна наша мово.

Серед прекрасних братніх мов!

Цвіти над світом веселково,

Як мир, як щастя, як любов.

Читець :

Розквітай же, слово,

І в родині , і і у школі,

Й на заводі, і у полі

Пречудово- розквітай же , слово!

Ведучий:

Наше свято особливе. Це- День мови. В ньому є радість і гордість . але є й печаль, усвідомлений біль.

Ведуча:

Віриться- мине час, і День мови житиме щодня і щохвилини у спілкуванні людей і в будні, і в свята.

Читець:

Мово рідна. Слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову мож забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити .

Ненька наша мила?!

От тому плекайте,діти,

Рідненькую мову

І учіться говорити

Своїм рідним словом!

Ведуча :

У ті часи , коли царські посіпаки різними указами , інструкціями забороняли українські книжки й часописи, не дозволяли ставити в театрі українські п′єси , сіяли зневагу до народних пісень і танців, творчість письменників, митців будила в серцях людей гордість за неоціненні скарби, створені народом протягом довгих століть.

Читець:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де , люди, наша слава,

Слава України!

Читець:

Віщі слова великого Тараса- письменника,бунтаря,філософа.

Лунає пісня « Думи мої» на слова Т. Г. Шевченка

Читець:

Великий Кобзар, всесвітньо відомий поет, на сторожі людської гідності , честі поставив слово.

Хлопчик (в українському вбранні):

Люблю, мов сонце, материнську мову…

Нам кожна братня мова дорога.

Грінченко й Даль ведуть у даль чудову.

О словників жага, віків снага!

А слово і голубить , і карає,

А слово і вбиває , й воскреша…

Ти , мово, - мре, небо неокрає,

Несмертність наша , правда і душа.

Чи здатна розгулятьсь бездуховність,
Якщо в душі цвіте віків любов?

Й глибинна мови рідної верховність.

Дівчинка ( в українському вбранні):

Знання рідної мови, культури, історії для кожного українця чи українки – священний обов′язок , національний і громадянський.

Читець:

Якби я втратив очі ,Україно,

То зміг би жить , не бачачи ланів,

Поліських плес , подільських ясенів,

Дніпра , що стелить хвилі , наче сіно.

У глибині моїх темнот і снів

Твоя лунала б мова солов′їна ;

Той світ , що ти дала мені у віно,

Від сяйва знову б заяснів.

Я глухоти не зможу перенести,

Бо не вкладе ніхто в печальні жести

Шум Черемоша , співи солов′я .

Дивитися на радощі обнови

Та материнської не чути мови-

Ото була б загибель – смерть моя.

Читець:

Все в тобі з′єдналося , злилося-

Як і помістилося в одній !-

Шепіт зачарований колосся ,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в′януть зроду,

Квітувать поемах і віршах,

Бо в тобі – великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Читець:

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово.

Читець:

Несеш барвінь гарячу, яру

В небесну синь пташиним граєм

І , спивши там від сонця жару,

Зеленим дихаєш розмаєм.

Читець :

Плекаймо в серці кожне гроно,

Прозоре диво калинове.

Хай квітне , пломенить червона

В сім′ї великій , вольній ,новій!

Ведучий :

Державність української мови набула законодавчої конституційної сили. Короткий календар нашого відродження – не зрівняти з нескінченно довгим Скорботним календарем нашої пам′яті, проте ми сподіваємось , що ці дати стануть ознакою нашого справжнього оновлення , а не падіння.

1989- ухвалено Закон «Про мови в Українській РСР».

1996- Верховна Рада України прийняла Конституцію України , в якій українській мові

надано конституційної сили.

1998- Указом Президента України 9 листопада проголошено Днем української

писемності та мови.

Читець:

Вірш «До українців»

Я запитую у себе , питаю у вас , у людей,

Я питаю в книжок , роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік , де той місяць , той проклятий тиждень і день,

Кили ми , українці , забули , що ми – українці?

І що є в нас душа , повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди в’ється,

І що ми на Вкраїні- таки український народ,

А не просто населення , як це у звітах дається.

І що хміль наш – у пісні , а не в барилах вина,

І що щедрість – в серцях, а не лише у крамничних вітринах,

І що є у на мова, і що українська вона,

Без якої наш край – територія а не Вкраїна.

Украънцы мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?

Чи «моголи» і вмерти судилось нам ще до від Тараса?

Чи в могили забрати судилось нам наш переляк.

Що згніитв нашу гідність до рівня вторинної раси?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова.

Знаю добре, що й вам вони теж не солодкі гостинці ,

Але мушу казати , бо серце , мов свічка , сплива,

Коли бачу , як люто себе зневажають вкраїнці.

Українці мої! Дай вам Боже і щастя , і сил!

Можна житии й хахлом , і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена , зневажена вами Вкраїна…

Дівчинка ( в одязі матері):

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,

Але ти , дитино,

Покликана захищати своїми долоньками

Крихітну свічечку букви І ;

А також,

Витягнувшись на пальчиках,

Оберігати місячний серпик

Букви Є,

Що зрізаний з неба

Разом з ниточкою.

Бо, кажуть, дитино,

Що мова наша- солов′їна.

Правильно кажуть.

Але затям собі,

Що колись

Можуть настати ітакі часи,

Коли нашої мови

Не буде пам′ятати

Навіть найменший соловейко.

Тому не можна покладатися

Тільки на солов′їв , дитино!

Дівчинка ( в одязі дитини):

Мово рідна! З чорнозему, з любистку, м′яти , рясту, євшан-зілля , з роси , з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Дівчинка (в одязі матері):

Мово! Мудра Берегине, що не дала погаснути земному вогнищу роду нашогоі тримала народ на Олімпі волелюбності , слави і гордого духу.

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися!

Забуяй вічним і віщим Словом від лісів до моря, від гір до степів. Освіти від мороку і освяти свято нашу землю , Україну. Возвелич , порятуй народ її на віки!

Пісня «Боже, Україну збережи» ( Коли звучить пісня, всі встають і співають.)

Вільховецький НВК

«Мово рідна , слово рідне…»

Літературно-музична композиція до Дня української

писемності та мови

Підготував вчитель

української мови та

літератури

Коваленко

Валентина Іванівна

\

2008-2009 н.р.

Вільховецький НВК

Тарас Григорович Шевченко –

гордість і слава

українського народу

(літературно-музичне свято

для учнів 5-8 класів

Підготував учитель

української мови та

літератури

Коваленко

Валентина Іванівна

2008-2009 н.р.

Мета :Узагальнити знання учнів про життєвий

і творчий шлях видатного поета України

Т.Г.Шевченка; прищеплювати інтерес до

української літератури; виховувати

почуття національної самосвідомості,

колективізму, патріотизму, повагу й

шанобливе ставлення до поета Шевченка.

Святково прибрана зала.На стіні висить портрет Т.Г. Шевченка, обрамлений вишитим рушником. На столі стоїть композиція із верби й калини.

Звучить мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий…»

1-й ведучий:

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам′ять Шевченка.

2-й ведучий:

Тарасові Григоровичу Шевченку , великому синові українського народу, генію української нації приурочине сьогоднішнє свято.

1-й ведучий:

Тарас Шевченко - провіснтк нового життя , народний пророк, титан духу, перший ,хто відверто закликав український народ:

…Вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров′ю

Волю окропіте.

2-й ведучий:

Коли характеризують народ, то передовсім називають найталановитіших, найкращих його представників. Україна – це Шевченко.У ньому –наша історія , наші болі й мрії.

Звучить пісня «Садок вишневий коло хати».

1-й ведучий:

В похилій хаті край села

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати, вбита горем.

Учениця ( в одязі матері):

Сину мій, прости, що доля твоя буде тяжкою, бо народжений невільником – кріпакрм. Сину мій, моя дитино! Яким воно буде , твоє майбутнє? Чи матимеш кусень хліба, свою господу, стріху над головою?

Хлопчик (в образі Тарасика):

Та матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Входить учень (в образі стомленого батька):

Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба: він буде неабияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо. Для нього моє наслідство нічого не значить, або нічого не поможе.

Хлопчик ( в образі Тарасика):

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були та голі),

Не витерпів лихої долі-

Умер на панщині!...А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

2-й ведучий:

Життя Тараса від народження було сповнене то горя, то поезії. Життєву біду він знав не з чуток, а насправді: злидні переслідували його, і все , що було йому близьке.

Тарас був допитливою дитиною. Його цікавила історія, минувшина. Все він хотів знати, і все хотів уміти.

Інсценізація уривка з твору С. Васильченка « В бур′янах»

Дійові особи: Дід , Яринка, Тарасик, Кобзар.

Дід іде рівною ходою, ноги впевнено ступають по закуреному шляху. Тарас весь час бігає то праворуч, то ліворуч… За дідом і Тарасом підтюпцем біжить

маленька Яринка.

Тарасик: Діду, діду, що ви там усе шепочите? Розкажіть мені.

Дід : Як іду цити шляхами , так і згадую батька нашого Максима Залізняка, гайдамаків згадую. В оцих лісах вони збирались, отут панів проклятих били .

Давно те було, як я ще молодим був. Ненависні паниляські думали нашу землю загарбати, всіх людей на свою віру навернути, всіх нас окатоличити.

Знущалися - і сказати не можна як! Не стерпів народ, пішов у гайдамаки- боронити свій край.

Тарасик : А що далі було, діду?

Яринка: Кажіть , діду,хоч і страшно! Чогось так страшно…

Дід : У Мотронинському монастирі зібралися до Максима запорожці, посвятили ножі свої та пішли Чорним шляхом – панів бити. Отаке було!

Хто тільки вмів сокиру підняти, всі до Залізняка – навіть жінки з рогачами в ліс до гайдамаків подалися.

Тарасик: А Гонту ви бачили?

Дід: Ні, синку. Гонти не бачив. Та кажуть, вірним побратимом був Максимові, за Вкраїну життя віддав…

Тарасик : А потім?

Дід: Що ж потім – зрадили гайдамаків. Цариця Катерина , її військо разом

зі шляхтою задушили гайдамаків.Гонту скатували, язика йому одрізали ,

четвертували. Максима в Сибір заслали та пішли ловити гайдамаків по ярах та лісах, вішати, палити.

Тарасик : Жаль гайдамаків.Так жаль. (Витирає сльози)

Діду!Діду! Там кобзар! Ходімо!

Яринка: Дідусю! Попросіть, щоб заспівав!

Тарасик: Дідусю-кобзарику, заспівайте!

Дід:Заспівай, старий.Та добре заспівай про наших славних гайдамаків.

Звучить пісня «Було колись в Україні».

По закінченні пісні всі учасники сценки виходять.

1-й ведучий:

Десять років неволі-солдатчини перетерпів Тарас у сухих казахських

степах , у ненависних казармах , але переконань своїх не змінив. «Караюсь,

мучуся, але не каюсь» ,- таким було моральне слово Шевченка.

Учень :

У казематах батюшки-царя

Кайдани, шаленіючи, бряжчали,

Щоб заглушити пісню Кобзаря.

А пісня наростала у засланні,

А пісня грати розбивала вщент.

Правдивій пісні передзвін кайданів-

То тільки звичний акомпанемент.

Звучить пісня «Зоре моя вечірняя»

2-й ведучий :

У далекому Казахстані він жив єдиною Україною, її долею, горем свого поневоленого люду.

Учень:

Заросли шляхи тернами

На тую країну,

Мабуть, я її навіки,

Навіки покинув.

Мабуть , мені не вернутись

Ніколи додому?

Мабуть мені доведеться

Читати самому

Оці думи?.. Боже милий!

…Серце холоне,

Як подумаю, що, може,

Мене похоронять

На чужині , і ці думи

Зо мною сховають!..

І мене на Україні

Ніхто не згадає!

1-й ведучий:

Життя нашого поета дивне. Слухаючи розповіді про нього можна подумати , що це легенди. Почалося все з любові до матері та батька. Уже змалечку в Тараса проявилися зерна таланту,які потім зійшли буйною порослю.

2-й ведучий:

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу й усерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець знову й

Знову збуджуватимуть його твори.

Зустріч із Шевченковими героями

Під тиху ліричну мелодію входить Лілея в білій сорочці та з розпущеним волоссям.

Лілея :

«За що мене , як росла я ,

Люди не любили?

За що мене , як виросла,

Молодою вбили?

За що вони тепер мене

В палатах вітають,

Царівною називають,

Очей не спускають

З мого цвіту? Дивуються,

Не знають, де діти!»

З дитиною на руках сценою проходить Катерина.

Катерина (сама до себе):

Утік!..нема! Сина,сина

Батько одцурався!

Боже ти мій!..дитя моє!

Де дінусь з тобою?

Москалики! Голубчики!

Візьміть за собою…візьміть його…

Бо покину. Як батько покинув…

Виходить Наймичка.

Наймичка:

…А я ледве додибала

До вашої хати,

Не хотілось на чужині

Одній умирати!

Коли б Марка діждатися…

Так щось тяжко стало!

Заходить Марко.

Наймичка (до Марка):

…Марку!

Прости мене! Я каралась!

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я… Я твоя мати…

1-й ведучий:

Скалічені старі руки

До Бога здіймала,

Свою долю проклинала,

Сина виглядала…

А уночі розхристана

І простоволоса

Селом ходить – то співає,

То страшно голосить.

Козак (виходить):

Україно!Україно!

Серце моє,ненько!

Як згадаю твою долю.

Заплаче серденько.

(Йде до гурту.)

Усі герої стають біля портрета Шевченка.

Учень:

Слався,Тарасе великий,

Столунно, стосвітно.

Слався у душах і думах

На вільній землі.

Час тріумфальний

Гряде «Заповітом» -

Свято в родині твоїй немалій.

Учень:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед спепу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно , було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синє море

Кров ворожу…отоді я

І лани , і гори –

Все покину і полину

До самого Бога

Молитися… а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров′ю

Волю окропіте.

І мене в сім′ї великій

В сім′ї вольній, новій,

Не забудьте пом′янути

Незлим тихим словом.

Учень:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриляє.

Встає в новій красі , забувши лихоліття,

Твоя , Тарасе, звільнена земля…

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі , титане, кладемо.

Ми чуємо тебе , Кобзарю , крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Під звуки пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» на сцену виходять усі учасники свята.

Вільховецький НВК

Тарас Григорович Шевченко.

Життєвий і творчий шлях

(літературна вікторина

для учнів 9-11 класів)

Підготував учитель

української мови та

літератури

Коваленко

Валентина Іванівна

2008-2009 н.р.

Запитання

1. Звідки походить прізвище «Шевченко» ?

2. Як звали Тарасових батьків? Коли вони народилися?

3. Назвіть братів і сестер Шевченка.

4. Коли батьки Тараса переїхали в село Моринці?

5. Де і коли народився Тарас Шевченко?

6. Коли і в кого почав навчатися грамоти малий Тарас?

7. Коли померли батьки поета?

8. Де поневірявся малий Тарас, осиротівши?

9. Чим закінчилася перша спроба Тараса навчитися малярства?

10. Із ким дружив Шевченко у дитинстві?

11. Як Тарас Шевченко опинився у Вільні?

12. Як Шевченко потрапив до Ширяєва? Що дало йому навчання у цього маляра?

13. Твори яких письменників читав поет до викупу?

14. Хто і як піклувався про викуп Шевченка з кріпацтва?

15. Скільки грошей запросив Енгельгардт за кріпака Тараса Шевченка?

16. Коли і де було вручено відпускну Шевченку?

17. Де вчився Шевченко після викупу?

18. Які нагороди одержав Шевченко , навчаючись в Академії мистецтв?

19. Які твори ввійшли до першої Збірки Шевченка? Як вона називалася?

20. Як зустріла громадськість вихід «Кобзаря»?

21. Коли за життя Т.Г. Шевченка виходили твори під назвою «Кобзар»?

22. Коли Шевченко виїхав у першу подорож в Україну?

23. Яку поему Шевченко написав під свіжими враженнями від першої подорожі на Україну?

24. Чому і коли повернувся Шевченко до Петербурга?

25. Що робив Тарас Григорович після закінчення Академії мистецтв?

26. Де побував Шевченко під час другої подорожі Україною»?

27. Як організувалося Кирило-Мефодіївське товариство?

28. Яку мету ставило Кирило-Мефодіївське товариство . яка в ньому була участь Шевченка?

29. Як було викрито Кирило-Мефодіївське товариство?

30. Де і коли був заарештований Тарас Григорович?

31. Що було знайдено у Шевченка при арешті на переправі у Києві?

32. Що було справжньою причиною заслання Шевченка?

33. Як було покарано Шевченка за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві?

34. Як назвав Шевченко цикл віршів , написаний під час ув′язнення в казематі Третього відділу біля Ланцюгового мосту?

35. Хто клопотався про помилування Тараса Шевченка після смерті Миколи І?

36. Коли і як прибув Тарас Григорович після заслання в Петербург?

37. Чим займався в Петербурзі?

38. Коли і з якою метою Шевченко втретє виїхав з Петербурга в Україну?

39.Де мріяв оселитися в Україні?

40. У яких творах для зображення кріпосницької дійсності Шевченко

використовує форму сну?

41. У якому творі Шевченко стає на захист пригнічених царизмом

народів?

42. Які твори Шевченка мають однакові назви?

43. У якій галузі мистецтва , крім літератури, прославився Шевченко?

44. Яку українську народну пісню любив співати Тарас Григорович ?

45. Яку книгу для навчання грамоти створив Шевченко?

46.На якому році життя помер Шевченко і де його було поховано?

47. Назвіть п′ять відомих пісень на слова Шевченка?

48.Який композитор написав близько 100 музичних творів на слова

Шевченка?

49.Коли на могилі Шевченка поставлено перший пам′ятник?

50.Які художні твори про життя Шевченка ви знаєте?

Відповіді

1. Заселення Кирилівки почалося дуже давно.Це село було запорозьким

зимовником , де стояв кошем отаман Кирило. З архівних джерел відо-мо , що в 1600-х роках у селі проживав Іван Швець. У нього була одна донька Євфросинія. Січовик Андрій (прадід поета) пристав у прийми до Євфросинії і став прозиватися Шевченком ( бо в ті часи приймак прибирав жінчине прізвище)

2. Григорій Іванович Шевченко народився в селі Кирилівка в родині

кріпака в 1781 р., Катерина Якимівна Бойко (Шевченко) народилася в

селі Моринцях у 1783 р. 1802 р. вони одружилися й оселилися в

Кирилівці.

3. У Тараса було двоє братів і п′ятеро сестер: Катерина (1804, за

чоловіком Красицька) , Марія (1808, померла в 2 роки) , Микита

(1811) , Ярина (1816, за чоловіком Бойко), Марія (1819), Йосип

(1821) і від мачухи зведена сестра Марія (1824).

4. Шевченко Григорій Іванович з родиною переїхав жити за дозволом

пана в село Моринці в 1810 р.на вільний грунт.

5. Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року в селі

Моринцях , Звенигородського повіту на Київщині (тепер Звенигород-

ського району, Черкаської області).

6. Тарас почав навчатися у школі дяка Павла Рубана ( на прізвисько

«Совгир»)1822р.

7. Катерина Якимівна , мати поета, померла на сороковому році життя

20 серпня 1823 року, Григорій Іванович ,батько Тараса , помер 21

березня 1825 року.

8. Осиротівши, Тарас був попихачем у дяка Петра Богородського ,

наймитував у попа Кошиця , потім пас громадську отару.

9. Хлипнівський дяк обіцяв навчити Тараса малярству, але для цього

потрібний був дозвіл від управвителя маєтків Енгельгардта . Коли

Шевченко пішов до Вільшани просити дозволу,його забрали у

дворові.

10. Найближчими друзями малого Тараса були сусідські діти: Данило

Бондаренко, Оксана Коваленко , Павло Могильний , Іван Сокира.

11.Після смерті поміщика Енгельгардта частину маєтків , зокрема і село

Кирилівку, одержав його позашлюбний син Павло Васильович

Енгельгардт . 1828 року він прибув у Вільшану,і Тараса взяли з кухні

козачком у палац. Виїжджаючи до Вільна , пан узяв із собою і

Тараса.

12. У 1832 р. пан Енгельгардт законтрактував Тараса Шевченка в науку

до маляра Ширяєва, де він виконував складні роботи – розписи

театрів та аристократичних будинків.

13. Твори Сковороди , Міцкевича , Пушкіна, Гоголя, Грибоєдова ,

Рилєєва, Шекспіра , Котляревського , Квітки - Основ′яненка,

Лермонтова , Кольцова , Жуковського.

14. У повісті «Художник». К. Брюллов намалював портрет Жуковського,

і за виручені гроші викупили Тараса. Піклувалися про його визволе-

ння Сошенко , Мокрицький, Жуковський, Григорович, Венеціанов,

Вієльгорський , Брюллов.

15. Є згадки , що Енгельгардт запросив за Тараса Шевченка 5000 золо-

том, а згодився відпустити на волю за 2500 карбованців.

16. Відпускна була вручена Т.Г. Шевченку 25 квітня 1838 року В. Жу-

ковським на квартирі К. Брюллова.

17. З 1838 року Шевченко став учнем К. Брюллова в Академії мистецтв.

18. Три срібні медалі.

19. Перша збірка творів Шевченка – «Кобзар» (1840). Там було вміщено

8 творів: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина» , «Тополя» , «Думка»,

«До Основ′яненка» , «Іван Підкова» , «Тарасова ніч».

20. Вихід «Кобзаря» сприйняли як подію в українській літературі.

навіть критики, що заперечували укпаїнську мову , визнали талант,

обдарованість Шевченка.

21. В 1840 р., в 1844 р., в 1860р.

22. 19 травня 1843 р. Шевченко разом із Євгеном Гребінкою виїхали з

Петербурга в Укрїну.

23. Сатиричну поему «Сон».

24. Приїхав до Петербурга в 1844 році , щоб закінчити Академію

мистецтв і повернутись в Україну.Готував видання альбому

«Живописна Україна».

25. У березні 1845 року Шевченко закінчив Академію мистецтв і подав

заяву до Ради Академії з проханням надати йому звання художника.

Не діждавшись одержання атестата , у кінці квітня 1845 року

виїхав в Україну.

26. Шевченко під час другої подорожі Україною спершу побував на

Полтавщині . Деякий час у Києві, на Звенигородщині, був у Прилуках,

Сокиринцях, Ромнах, Веселому Подолі , Переяславі, Андрушах,

В′юнищах, Потоках, Миргороді , Лубнах, Іскрівцях, Березовій Рудці.

У 1846р.- був у Мойсівці, Лубнах, Прилуках, Ніжині, Чернігові,

Седневі, Марківцях, їздив на Волинь.

1847 р.- жив у Києві, бував у Борзні, Оленівці, Седневі, Чернігові.

27. 1845 року до Києва приїхав профессор історії М. Костомаров й

оселився у М. Гулака .Їх відвідували Білозерський, Тулуб, Посяда,

Маркевич, Шевченко. Виникла думка організувати товариство,

яке поширювало б ідеї слов′янського єднання. Костомаров написав проект статуту , товариство вирішили назвати Кирило-Мефодіївським.

28.Кирило-Мефодіївське товариство ставило на меті поширювати ідею

об′єднання слов′ян в одну державу, ліквідацію кріпацтва , знищення

станів. Шевченко обстоював революційно - демократичні принципи.

29.Про підпільне товариство жандармам доніс провокатор – студент

Петров.

30.Шевченка заарештували 5 квітня 1847 р. на переправі через Дніпро

у Києві.

31. Серед речей , відібранх при арешті , була рукописна книга «Три

літа», малюнки, вірші.

32. Справжньою причиною заслання Шевченка стали революційні вірші,

Альбом поезій «Три літа», зокрема сатирична поема «Сон».

33. 30 травня 1847 р. граф Орлов передав Шевченка в розпорядження

військового міністра князя Чернишова. Шевченка відрядили на

заслання рядовим в Оренбурзький Окремий корпус без права писати

і малювати і за 8 діб доправити на місце.

34. «В казематі».

35. Після смерті Миколи І друзі Шевченка почали клопотати про

амністію поета. Серед них і родина Толстих , Сєраковський, брати

Жемчужнікови , російський письменник О.К. Толстой.

36. 28 березня 1858 р. Шевченко прибув у Петербург – вперше їхав

залізницею. Зупинився у свого друга М. Лазаревського.

38. У Петербурзі Шевченко жив під наглядом поліції. У перші дні

перебування в Петербурзі він відвідав Емітраж , писав портрети і

картини. Займався гравюрою. На початку червня одержав квартиру

в Академії Мистецтв.

39. Тарас Шевченко мріяв оселитися над Дніпром у Каневі.

40. У вірші»Сон» («На панщині пшеницю жала»), а також у поемі «Сон»

(«У всякого своя доля»).

41. «Кавказ»

42. «Сон» («У всякого своя доля»), «Сон» («На панщині пшеницю жала»),

«Сон» («Гори мої високії!»); « Думи мої, думи мої».________

43. У галузі живопису.

44. «Зоре моя вечірняя».

45. «Буквар».

46. Шевченко помер у Петербурзі в будинку Академії Мистецтв,

проживши 47 років і один день. Поховали його в Петербурзі на

Смоленському кладовищі 12 березня 1861 року. Через 40 днів

труну перевезли в Україну . До Києва привезли 18 травня, а 22

травня поховали в Каневі , на Чернечій горі.

47. «Реве та стогне Дніпр широкий», «Така її доля», «Думи мої, думи

мої», «Садок вишневий коло хати», «Заповіт».

48. Український композитор М. Лисенко.

49.Перший пам′ятник Шевченку на могилі поставили робітники

городищенських заводів у 1925 році.

50. С. Васильченко «В бур′янах» , О. Іваненко «Тарасові шляхи»,

Д. Красицький «Тарасова земля», Л.Смілянський «Поетова

молодість» та інші.

Вільховецький НВК

Конкурс кросвордів

Педрада-аукціон

Вільховецький НВК

Звенигородський район

Коментарi